Національно-патріотичне виховання:

     Розбудова українського суспільства детермінує процеси формування в підростаючого покоління таких моральних рис, як гуманність, чесність, працьовитість, діловитість, старанність, конкурентоспроможність тощо. Сьогодні, в умовах агресії та воєнного стану, виховання громадянина – патріота – цілеспрямований, систематичний, регульований процес, мета якого – утвердження свідомості нації, народу, етнічної культури, мовної єдності, кращих рис характеру громадянина України.                 

Основні цілі виховних завдань патріотичного виховання:

•  утверджувати в свідомості й почуттях студента патріотичні цінності, переконання і повагу до культурно-історичного минулого України;
• виховувати повагу до Конституції, законів України, державної символіки;
• укріплювати розуміння взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;
• сприяти набуттю здобувачами освіти патріотичного досвіду на основі:

1. • готовності до участі в процесах державотворення;
   • уміння визначати форми й способи участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади;
   • спроможності дотримувати законів і захищати права людини;
   • готовності взяти на себе відповідальність;
   • здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

• формувати мовленнєву культуру, толерантне ставлення до інших народів, культур і традицій
• утверджувати гуманістичну моральність як основу громадянського суспільства;
• культивувати кращі риси української ментальності, як-то працелюбність, свободолюбство, справедливість, доброта, чесність, бережне ставлення до природи;
• підвищувати престиж військової служби, культивувати ставлення до солдата як до захисника Вітчизни, героя;
• виховувати нетерпимість до українофобства, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму тощо;
• забезпечувати розуміння наслідків військової агресії, впровадження Програми ментального здоров’я «Ти як?»

     Методи виховання: словесні, наочні, практичні, як-от: розповідь, бесіда, роз’яснення, приклад, тренування, педагогічна вимога, заохочення, спостереження, експериментування, дослідження  тощо.

     Форми виховної роботи:

Інформаційно-роз’яснювальні (бесіди, дискусії, диспути, конференції, вікторини, вечори, години спілкування, віртуальні подорожі тощо).

Діяльнісно-практичні (творчі конкурси, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади).

Інтегративні (клуби, гуртки, фестивалі).

 Індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти тощо).

Наочні (музеї навчального закладу, кімнати бойової слави, виставки студентських робіт, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).

Інтелектуально-духовне виховання:

     Наявна суспільно-політична ситуація в Україні зумовила підвищення вимог до результатів морально-духовного виховання студентів. Це пов’язано з нагальною потребою формування в майбутніх фахівців позитивного мислення, високої духовної культури, умінь конструктивної взаємодії з людьми, які можуть значною мірою відрізнятися за особистісними переконаннями, культурними традиціями, релігійним віросповіданням тощо.

 Основні завдання:

• забезпечення  потреб самостійно здобувати знання та готовності застосування знань, умінь у практичній діяльності;
• виховання пізнавального інтересу, творчої активності, мислення;
• спрямування  системи виховної роботи  на саморозвиток особистості шляхом поєднання виховання із самовихованням, на її безперервність та відкритість до змін, виховання здатності формувати та відстоювати власну позицію.

Громадянсько-правове виховання:

     Головною метою громадянсько – правового виховання студентської молоді в Україні та безпосередньо в Коледжі є формування у майбутніх фахівців високої правової культури, глибокої впевненості у справедливості вимог Конституції України, українського законодавства, необхідності добровільного їх виконання, здатності мотивувати свої вчинки та приймати рішення, які не суперечать діючому законодавству

 Основні завдання:

• прищеплення поваги до Конституції України, її державних символів, знання та дотримання законів, виконання громадянського обов’язку перед Україною, суспільством;
• виховання почуття бережності, поміркованості та розсудливості у прийнятті важливих та обґрунтованих рішень;
• забезпечення  духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших, культури та історії рідного народу;
• формування навичок активної протидії проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської позиції.

 Моральне виховання:

     Моральне виховання — виховна діяльність, що має на меті сформувати стійкі моральні якості, потреби, почуття, навички і звички поведінки на основі ідеалів, норм і принципів моралі, участі у практичній діяльності.

 Основні завдання:

• прищеплення і розвиток моральних почуттів, глибокого усвідомлення взаємозв’язку  між ідеями національної свободи, правами людини та її  громадською відповідальністю                
• утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, доброти;
• формування почуття власної гідності, честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни;
• прищеплення поваги до Конституції України, її державних символів, знання та дотримання законів

Естетичне виховання:

     Опираючись на зазначені в Концепції естетичного виховання учнівської молоді в умовах відродження української національної культури естетику визначають як загальну закономірність художньо-естетичного освоєння дійсності особистістю, суть і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, де головну роль у розвитку суспільства відводять мистецьким наукам та їх впливу на особистість завдяки процесу виховання

Основні завдання:

• розвиток естетичних потреб і почуттів, художніх здібностей і творчої діяльності;
• формування у молоді естетичних поглядів, смаків, які ґрунтуються на українських народних традиціях та кращих надбаннях світової культури;
• вироблення умінь примножувати культурно-мистецькі надбання народу, відчувати і відтворювати прекрасне у повсякденному житті.

Екологічне виховання:

     Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в студентів екологічної культури, це тривалий багатофакторний цілеспрямований процес формування екологічної свідомості й екологічної культури.

 Основні завдання:

•  виховання екологічної культури особистості;
•  формування основ глобального екологічного мислення та екологічної культури;
•  виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство;
•  виховання готовності до активної екологічної та природоохоронної діяльності

 Трудове виховання:

     Трудове виховання — процес формування потреби в праці і сум­лінного, творчого ставлення до неї, гордості за свою професію, ви­соких моральних і професійних рис громадянина, працівника, фа­хівця, вироблення практичних умінь і навичок культури праці.

 Основні завдання:

•  формування любові до праці та потреби в ній, потреби в  набутті знань і вмінь професійно здійснювати діяльність, реалізовувати через неї свої нахили і здібності, виконувати свої обов’язки професійно, відповідально, якісно;
• навчити правильно організовувати трудовий процес, творчо, ініціативно та зацікавлено ставитись до самої праці її результатів, до людей, які люблять і вміють працювати;
• прищеплення любові до обраної професії, до постійного професійного розвитку і удосконалення.

Фізичне виховання та утвердження навичок здорового способу життя:

     У сучасному суспільстві фізична культура студентів набуває статус субкультури, суть якої полягає у виконанні біологічної, інформативної, естетичної, комунікативної, гедоністичної, компенсаторної і ряду інших, притаманних тільки фізичній культурі, функцій.

 Основні завдання:

• утвердження здорового способу життя, як невід’ємного елементу загальної культури особистості;
• формування фізичних здібностей студента, зміцнення його здоров’я, прагнення до гармонії тіла і духа, людини і природи;
• формування потреби у безпечній поведінці, протидія та запобігання негативних звичок.

Сімейно-родинне виховання та робота з батьками:

     Сім’я – це унікальний соціальний інститут, першооснова духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Соціальний інститут сім’ї є основним у суспільстві, він формує наступні покоління та виховує гідну зміну, що забезпечуватиме розвиток та процвітання як громадянина, так і всієї держави.

Основні завдання:

• ознайомити студентів з законодавством про шлюб і сім’ю, з основами етики і психології сімейного життя;
• формування навичок готовності до одруження і виховання  майбутніх  дітей, глибоких людських почуттів, любові до батька і матері, бабусі і дідуся, роду і народу, пошани до рідної мови, історії, культури;
• виховання загальнолюдських норм поведінки у відношеннях юнаків і дівчат, якостей сім’янина;
• спільна цілеспрямована робота з виховання шляхом залучення батьків до навчально-виховного процесу;
• підвищення статевої культури молоді.